Мета сучасного аграрного виробництва – зберегти та збільшити урожайність і прибутковість зернових культур. Проте на фоні глобальних світових ринків споживання кінцевої продукції. На фоні глобальних втрат продуктів переробки зернових культур, а це немала цифра – близько 286 млн тонн щороку, втрати урожаю зернових культур становлять близько 10%, і значною мірою вони є результатом впливу хвороб і шкідників. За оцінками світових експертів, 37% світової пшениці загрожує потенційний ризик масової появи хвороб, таких як жовта, стеблова або листова іржа. А окремі захворювання пшениці внаслідок постійної еволюції нових стійких типів патогенів і їх поширення становлять серйозну загрозу для усього світового виробництва.
Оскільки умови вирощування зернових культур на території нашої держави різняться залежно від погодно-кліматичних і ґрунтових умов, а також підходів до технології вирощування, не може бути одного чіткого шаблону і загальних рекомендацій. Тому сьогодні ми розглянемо основні складнощі, які виникали впродовж минулого, 2018 року на основі досвіду «АгроАрен» Байєр. У Західному регіоні навіть короткочасна наявність снігового покриву в останню декаду лютого – в березні сприяла осередковому ураженню посівів озимої пшениці сніговою пліснявою, а озимого ячменю – тифульозом. Відновлення весняної вегетації минулого року було досить пізнім і розпочалося у різних регіонах по-різному (кінець березня – квітень). В основному рослини відчували стрес внаслідок різкого наростання температури повітря та азотного голодування, через технічну неможливість провести вчасне підживлення у окремих регіонах, оскільки сніговий покрив розтанув дуже швидко і не всі аграрії встигли вчасно вийти у поле з азотними добривами. Різке відновлення вегетації озимих культур в середньому на 10–14 діб пізніше від середніх багаторічних строків не дало змоги слабким нерозкущеним посівам озимих розкущитися, результатом чого стала менша кількість продуктивних стебел.
